Бюджетна система України

Вступ.

1. Поняття бюджетної системи.

2. Види бюджетів, їх характеристика.

3. Взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи України

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Державні фінанси є основою економічного життя держави, зростання матеріального добробуту населення. Переважна частина державних фінансових ресурсів зосереджується в бюджетах різних рівнів, які створюють бюджетну систему держави.

Бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, могла змінювати структуру виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення.

Актуальність теми. В умовах переходу до ринку бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальні гарантії населенню залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частини бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік.

Саме в бюджеті переплітаються великий спектр різнорівневих інтересів та суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечною зброєю в руках державної влади. Він є об'єктом боротьби ідеологій, наукових концепцій, політичних переконань, уявлень про справедливість.

У країнах з розвиненою ринковою системою нині сформувалися досить ефективні моделі функціонування бюджетної системи. Воднораз трансформаційні процеси, які сьогодні відбуваються в Україні, мають свої особливості й потребують вивчення надбань світової фінансової науки та пошуку шляхів ефективного використання цього досвіду. Нині в Україні у сфері бюджету концентруються найгостріші проблеми економічного й соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і державний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання.

Вивченню й розв’язанню проблеми ролі та місця бюджетів у бюджетній системі Україні – головна мета роботи.

Таким чином, завдання роботи наступні:

  • охарактеризувати поняття бюджету
  • дослідити місце бюджетів в бюджетній системі України
  • проаналізувати роль бюджетів в бюджетній та фінансовій системі країни.

1. Поняття бюджетної системи

Бюджетна система України – це об’єднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлять Конституція України, виданий на її основі Закон “Про бюджетну систему України”, інші законодавчі акти.

Визначення концептуальних положень розвитку бюджетної системи і напрямів її децентралізації має важливе значення у формуванні виваженої бюджетної політики. Питання змісту бюджетної системи та її складових розглядалися багатьма науковцями. До них, зокрема, належать С.О. Булгакова, О.Д. Василик, І.О. Лютий, В.М. Опарін, В.М. Федосов, СІ. Юрій, І.Я. Чугунов та ін. Є важливі напрацювання з питань сутності й напрямів розвитку бюджетної системи України. Воднораз ці питання залишаються дискусійними. Спостерігаються досить значні відмінності у трактуванні означеного кола понять. Особливо треба звернути увагу на дефініції децентралізації бюджетної системи. Теоретичне дослідження їх перебуває на початковому етапі й потребує особливої уваги, оскільки має важливе практичне значення.

У працях вітчизняних і зарубіжних науковців є різні підходи до змісту бюджетної системи. Зокрема І.Я. Чугунов дає таке визначення: "Бюджетна система — це сукупність бюджетів, утворених на основі адміністративно-територіального устрою держави та взаємовідносин між ними, які вибудовуються з огляду на оптимальний розподіл і фінансове забезпечення повноважень органів державної і місцевої влад між бюджетами усіх рівнів, спрямованих на соціально-економічний розвиток суспільства"'. О.Д. Василик розглядав бюджетну систему як "об’єднання усіх ланок державного бюджету на єдиних принципах".

Економічною основою бюджетної системи України виступає народногосподарський комплекс. Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Він ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. Бюджет України об’єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів.

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Він визначається державним устроєм і адміністративно-територіальним поділом України.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України[7, c. 25-27].

Засади бюджетного устрою і оклад бюджетної системи України визначаються в бюджетному законодавстві — спочатку в Законі «Про бюджетну систему України», а нині в «Бюджетному кодексі України». У першій редакції Закон був прийнятий у 1991 р. Він юридично визначив побудову бюджетної системи нашої країни після проголошення державного суверенітету і незалежності. До цього самостійної бюджетної системи Україна не мала. Бюджети, які формувались у республіці, входили як складові ланки до єдиного бюджету СРСР. Відповідно до прийнятого Закону бюджетна система України будувалася на тих самих принципах, які раніше були закладені в основу бюджетної системи СРСР. По суті, Законом 1991 р. було зафіксовано лише виокремлення бюджетної системи України в самостійну структуру. Цей закон належить до числа тих, які відіграли основну роль у державотворенні, адже без бюджету і бюджетної системи держава існувати не може.

У перші роки незалежності процес розбудови держави і формування її бюджетної системи відбувався досить динамічно, у зв'язку з чим виникла необхідність удосконалення бюджетного законодавства. У 1995 р. Закон «Про бюджетну систему України» був прийнятий у новій редакції. У ньому давалось таке визначення бюджету: це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів. Однак це визначення характеризувало тільки одну сторону бюджету — як фінансового плану. Водночас воно дещо звужувало сутність бюджету, оскільки трактувало його як фінансову базу органів державної і представницької влади. Але ж бюджет є фінансовою базою й органів управління, причому аж ніяк не меншою мірою.

У Законі 1995 р. було визначено принципи бюджетного устрою: єдність, повнота, достовірність, гласність, наочність і самостійність усіх бюджетів. Що ж вкладалося в їх зміст?

Відповідно до Закону принцип єдності означає існування єдиного рахунка доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єдиною соціально-економічною політикою, наданням необхідної статистичної та бюджетної інформації бюджетом одного рівня бюджету іншого рівня.

Принцип повноти передбачає відображення у бюджеті всіх доходів і видатків.

Принцип достовірності — це формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності — це відображення показників бюджетів у взаємозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформованості результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

Закон 1995 р. підкреслював, що всі бюджети, які входять до складу бюджетної системи, є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних дохідних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства України. Водночас при складанні і виконанні своїх бюджетів відповідні органи влади враховують загальнодержавні інтереси.

Аналіз зазначених у Законі 1995 р. принципів дає можливість зробити кілька висновків. По-перше, була допущена неточність і неузгодженість окремих статей Закону. Стаття 4 називалась «Принципи бюджетного устрою». Це неправильно, адже бюджетний устрій сам визначає принципи побудови бюджетної системи.

На це ж указувалось у ст. 3: «Бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи». По-друге, окремі принципи — повнота, достовірність, гласність, наочність — жодною мірою не стосуються ні бюджетного устрою, ні бюджетної системи. Це принципи організації бюджетного процесу. Також до бюджетного процесу належить принцип єдності, якщо брати до уваги його трактування в Законі. Однак єдність бюджетної системи — це об'єднання всіх бюджетів в єдине ціле — зведений (консолідований) бюджет, а не наявність одного рахунка для доходів і видатків. Але такий бюджет як окремий фінансовий план не формується. Він, як було зазначено в ст. 2 Закону, використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку. Тобто принцип єдності фактично не реалізується у побудові бюджетної системи України. По-третє, в Законі чітко не визначалось, на яких принципах базувалась бюджетна система України. Єдність, як зазначено вище, не досягалась і не досягається. Принцип автономності не встановлювався. Натомість виділявся розпливчастий термін «самостійність», однак тут же наголошувалося на необхідності урахування загальнодержавних інтересів.

Таким чином, Законом 1995 р. принципи побудови бюджетної системи в Україні чітко не були визначені. Фактично єдності бюджетної системи не було. Закон установлював лише єдине керівництво бюджетною системою і бюджетним процесом. Самостійність же зовсім не означає автономності, хоча вони і мають певні спільні ознаки. За таких умов бюджет стає погано керованим, бо за нього не відповідають сповна ні вищі владні структури, ні місцеві органи.

Редакція 1995 р. Закону «Про бюджетну систему України» була значно досконаліша за редакцію 1991 р. Але вона так і не визначила чіткої організації побудови бюджетної системи[11, c. 19-22].

У 2001 р. був прийнятий «Бюджетний кодекс України», який став певним кроком уперед у розбудові дієздатної бюджетної системи у нашій країні. На його основі здійснено більш обґрунтований і чіткий розподіл доходів і видатків між бюджетами, на прозору основу переведено міжбюджетні відносини, упорядочено бюджетний процес. Але у завершеному вигляді засади побудови бюджетної системи так і не визначені. Це багато в чому пояснюється тим, що в ньому взагалі зникло поняття «бюджетного устрою», а замість принципів побудови бюджетної системи встановлені принципи бюджетної системи. До них віднесено принципи:

— єдності бюджетної системи;

— збалансованості;

— самостійності;

— повноти;

— обґрунтованості;

— ефективності;

— субсидіарності;

— цільового використання бюджетних коштів;

— справедливості й неупередженості;

— публічності і прозорості;

— відповідальності учасників бюджетного процесу.

Трактування принципів єдності, самостійності і повноти, посуті, залишилося незмінним. Принцип обґрунтованості — формування бюджету на реалістичних макропоказниках — фактично ідентичний попередньому принципу достовірності.

Установлений принцип публічності та прозорості не тільки замінив принцип гласності, а й істотно звузив трактування відкритості бюджетного процесу, звівши його до затвердження Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими Радами відповідних бюджетів та прийняття рішень щодо звіту про їх виконання. Досить розпливчатий принцип наочності у Бюджетному кодексі вже не виділяється, а зміст нових принципів визначається у такий спосіб:

— принцип збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету;

— принцип ефективності — у процесі складання та виконання бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

— принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимальному наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

— принцип цільового використання бюджетних коштів —бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

— принцип справедливості і неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

— принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Таким чином, як видно із змісту встановлених Бюджетним кодексом принципів бюджетної системи, вони є, як і в попередньому Законі, принципами бюджетного процесу і не визначають засади побудови бюджетної системи. [10, c. 126-129]

Бюджетним кодексом визначено структуру бюджетної системи України, до складу якої віднесено державний бюджет та місцеві бюджети. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, до яких віднесено бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. У цьому переліку «втрачено» два види бюджетів, що формуються в Україні, — республіканський бюджет Автономної Республіки Крим (центральний бюджет даної автономії) та міські бюджети (централізовані бюджети міст з районним поділом). У цілому реально функціонуюча бюджетна система України може бути представлена такою схемою (рис. 1).

Як видно зі схеми, бюджетна система України включає чотири рівні, що відповідають її адміністративно-територіальному поділу:

— загальнодержавний;

— обласний та Автономної Республіки Крим;

— районний;

— низовий.

На загальнодержавному рівні формується центральний бюджет нашої країни — Державний бюджет України. На обласному рівні формуються Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та обласні і міські (міст державного значення) бюджети. На районному рівні формуються районні бюджети (сільських районів) та міські (міст обласного значення з районним поділом) і бюджети міст обласного значення без районного поділу. Сюди ж можуть бути віднесені бюджети районів у містах. На низовому рівні формуються бюджети міст районного значення, селищ, сіл та бюджети сільських Рад (якщо одна сільська Рада об'єднує двоє чи більше сіл, то у них формується один бюджет). Усі бюджети, які утворюються в населених пунктах, належать до бюджетів місцевого самоврядування.

Структура бюджетної системи характеризується питомою вагою окремих видів бюджетів у зведеному бюджеті. В Україні склалася структура бюджетної системи, в якій переважає централізація бюджетних коштів (табл. 1). [13, c. 18-25]

2. Види бюджетів, їх характеристика

Сукупність всіх бюджетів країни утворює її бюджетну систему. В Україні бюджетна система складається з:

1) Державного бюджету України;

2) республіканського бюджету Автономної Республіки Крим;

3) місцевих бюджетів.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні і сільські бюджети.

Для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України складається зведений бюджет України, який включає всі бюджети, що входять до складу бюджетної системи.

Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує:

— республіканський бюджет;

— бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

Бюджет області об'єднує:

— обласний бюджет;

— бюджети районів і міст обласного підпорядкування. Бюджет району об'єднує:

— районний бюджет;

— бюджети міст районного підпорядкування;

— селищні і сільські бюджети.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує:

— міський бюджет;

— бюджети районів, що входять до складу міста. Бюджетні системи в кожній країні мають свої особливості: склад, структуру, взаємозв'язок між бюджетами. Все це охоплюється поняттям "бюджетний устрій". На бюджетний устрій визначальний вплив має державний устрій та адміністративно-територіальний поділ країни. Отже, бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи[2, c. 3-5].

Принципи побудови бюджетного устрою України:

— принцип єдності забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним рахунком доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу тощо;

— принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків;

— принцип достовірності — це формування бюджетів на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів;

— принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про їх виконання;

— принцип наочності — це відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформативності, результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку;

— принцип самостійності забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

Між бюджетами різних рівнів існує певне розмежування як по доходах, так і по видатках. Це пов'язано з різною масштабністю і характером завдань, які вирішуються на державному, регіональному, місцевому рівнях. Крім того, враховується розмежування функцій між центральними і місцевими органами державної влади і управління, підпорядкованість підприємств, організацій і установ, що фінансуються з бюджету.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, таких як фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Виділення коштів з бюджетів здійснюється на певних, визначених у чинному законодавстві засадах, з пред’явленням певних вимог до користувачів, які на практиці отримали назву принципів бюджетного фінансування, найважливішими з яких є:

— надання коштів з врахуванням обсягів і строків поступлень інших доходів;

— проведення бюджетного фінансування лише при виконанні установою своїх виробничих показників;

— по мірі використання раніше виділених коштів;

— при цільовому використанні коштів;

— дотриманні режиму економії;

— здійсненні контролю за економним і цільовим використанням коштів;

- фінансування з бюджету проводиться лише в межах наявних фінансових ресурсів.

Необхідною умовою фінансово-бюджетної політики є збалансованість бюджетів, що входять до складу бюджетної системи. Ця проблема набуває особливого значення в сучасних умовах розвитку України[4, c. 41-44].

3. Взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи України

За Бюджетним кодексом України бюджетна система держави являє собою "сукупність державного і місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права" (ст. 2). До складу бюджетної системи входить уся сукупність бюджетів, що є в країні.

Проте слід звернути увагу на те, що кожен елемент бюджетної системи, з одного боку, є відносно самостійним (автономним), з другого — пов'язаним з іншими бюджетами. Відносини між бюджетами у межах бюджетної системи встановлюються шляхом регулювання. Воно здійснюється за допомогою таких механізмів, як розмежування дохідних джерел, використання міжбюджетних трансфертів, надання бюджетних позик та ін. Провідна роль у бюджетній системі України належить державному бюджету.

Для узагальнення результатів формування і використання ресурсів бюджетної системи, а також прогнозування її розвитку застосовується поняття зведеного бюджету. У Бюджетному кодексі України зведений бюджет визначено як сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного й соціального розвитку держави (ст. 6). Але треба звернути увагу на те, що поняття зведеного бюджету не повною мірою відображає операції, які здійснюються в межах бюджетної системи.

Для розв'язання цих проблем Ц.Г. Огонь пропонує використовувати таке поняття, як "бюджет держави". Його зміст не зводиться до сукупності показників бюджетів, що мають місце в межах бюджетної системи. Таке формування є результатом реалізації фінансової політики через усі ланки бюджетної системи. "Бюджет держави, — на його думку, — необхідно розуміти як єдиний фонд фінансових ресурсів, мобілізованих відповідними органами влади згідно з чинним законодавством на виконання зобов'язань держави шляхом здійснення видатків із бюджетів усіх ланок єдиної бюджетної системи України".

Такий підхід має певне підґрунтя. Справді, у межах країни формується єдина бюджетна система, заснована на прийнятих принципах бюджетного устрою. Воднораз необхідно звернути увагу на те, що таку єдність треба розглядати лише як одну із тенденцій розвитку. Другою є відносна самостійність (автономність) кожного бюджету[2, c. 6-8].

В.М. Опарін розглядає бюджетну систему як "сукупність усіх бюджетів, що формуються в даній країні...". Що ж стосується бюджетного устрою, то, на його думку, він являє собою "організацію вертикальної структурної побудови бюджету держави за рівнями влади".

Такі визначення досить лаконічні. Це дає можливість використовувати їх не лише в теорії, а й на практиці. Та характеристика бюджетної системи як простої сукупності бюджетів здається дещо спрощеною. Що ж стосується бюджетного устрою, то доцільніше зводити його до засад побудови бюджетної системи. Вони встановлюються виходячи з урахування державного й адміністративного поділу і розмежування функцій між різними рівнями органів державної влади.

Поняття бюджетної системи має відображати не лише єдність, а й наявність протиріч між різними її ланками. Важливим є також і те, що кожний із бюджетів має бути спроможним виконати закріплені за ним повноваження (власні й передані). З огляду на це зміст бюджетної системи можна визначити таким чином: бюджетна система являє собою сукупність бюджетів країни, створених на різних рівнях на основі прийнятого бюджетного устрою. Між різними ланками бюджетної системи існують протиріччя як щодо розподілу повноважень, так і джерел їхнього фінансування.

Розвиток бюджетної системи в умовах ринкової економіки передбачає, що кожна її ланка певною мірою автономна щодо інших. Розподіл доходів між різними елементами бюджетної системи здійснюється з використанням, як правило, непрямих методів. До них належать розмежування доходів від установлених податків і зборів між бюджетами, використання міжбюджетних трансфертів, бюджетного кредитування тощо. В межах бюджетної системи (за умов надання автономії у формуванні та використанні доходів для кожної її ланки) не допускається прямого вилучення ресурсів з одного бюджету на користь іншого.

Розвиток бюджетної системи України останнім часом характеризується зміцненням тенденції до централізації.

Динаміка показників розвитку бюджетної системи (за доходами) відображає посилення ролі державних фінансів у 2005 році. Відбувалося значне збільшення частки доходів зведеного бюджету до ВВП. Водночас спостерігалося зниження частки місцевих бюджетів. Натомість помітно підвищилася роль державного бюджету. Такі тенденції відображають посилення централізації в розвитку бюджетної системи. Тривали вони і в 2006 році[6, c. 63-68].

Висновки

Отже, можемо зробити такі висновки: бюджетна система являє собою сукупність бюджетів країни, створених на різних рівнях на основі прийнятого бюджетного устрою. Розвиток бюджетної системи в умовах ринкової економіки передбачає, що кожна її ланка певною мірою є автономною щодо інших ланок.

Розвиток бюджетної системи України останнім часом характеризується зміцненням тенденції до централізації. Сьогодні в Україні бюджет і проблеми надійного управління ним належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Поки що фінансовий потенціал і реального, і фінансового секторів економіки, і доходи громадян та держави суттєво обмежені. Зведений бюджет нашої держави значно менший за обсягом від бюджетів окремих європейських країн, що за територією поступаються багатьом областям України. На жаль, як не прикро це констатувати, але нинішня українська бюджетна практика багато в чому продовжує ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної системи. Бюджетна децентралізація зводиться до реформування бюджетної системи у напрямку формування усіх її ланок як відносно автономних і фінансово спроможних для виконання прийнятих бюджетних повноважень.

Проведення бюджетної децентралізації в Україні потребує перегляду розмежування повноважень між урядами, реформування системи оподаткування (як на рівні регіонів, так і місцевого самоврядування), збільшення можливостей для фінансово спроможних територій у залученні коштів, зокрема на умовах позик.

Зміцнення автономії місцевих бюджетів не можна розглядати як основу послаблення функцій центрального уряду. Навпаки, вони мають посилюватися. Але це повинно досягатися шляхом використання не адміністративних, а переважно ринкових механізмів.

Список використаної літератури

1. Ісмаїлов А. Бюджетний процес та напрями його вдосконалення // Фінанси України. - 2002. - № 8. - C. 26-28

2. Буковинський С. Шляхи розвитку бюджетної системи України// Фінанси україни. - 1998. - № 9. - C. 3-8

3. Василик О. Проблеми вдосконалення бюджетної та банківської систем України // Банківська справа. - 1998. - № 3. - C. 44-49

4. Дєєва Н. Стабільність і ефективність бюджетного процесу // Фінанси України. - 2001. - № 5. - C. 41-44

5. Колесник О. Податки у регулюванні доходів різних ланок бюджетної системи // Економіка АПК. - 2003. - № 8. - С.80-85

6. Колодій С. Децентралізація бюджетної системи та економічне зростання // Фінанси України. - 2001. - № 3. - C. 63-68

7. Кудряшов В. П. Поняття бюджетної системи та її децентралізації// Фінанси України. - 2006. - № 8. - С.25-32

8. Лук'яненко І. Напрями реформування бюджетно-податкової системи в Україні // Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - № 6. - C. 26-32

9. Олешко О. Конституційно-правовий контроль за бюджетною системою України // Молода нація. Альманах. - 1997. - № 7. - C. 49-64.

10. Опарін В. Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи в Україні // Фінанси України. - 2000. - № 9. - C. 126-133

11. Парижак Н. Формування ефективної бюджетної системи України// Фінанси України. - 1998. - № 1. - C. 19-22

12. Плужніков І. Засади визначення пріоритетів бюджетної політики держави // Економіст. - 2003. - № 2. - С.25-29

13. Полозенко Д. В. Фінансова система України і бюджетний процес: сутність та шляхи їх удосконалення // Фінанси України. - 2006. - № 11. - С.18-25

14. Полозенко Д.В. Соціальний бюджет як основа розвитку економіки України // Економіка АПК. - 2005. - № 7. - С.59-63

15. Ротар Д. Місце правового інституту бюджетної установи в системі права // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 8. - C. 110-112

загрузка...
Top