Банківське право

1.  Порядок відкриття та закриття рахунків в установах банків.

2.  Правове регулювання валютних операцій.

Використана література.

1.  Порядок відкриття та закриття рахунків в установах банків

Для зберігання коштів і проведення розрахунків між учасниками розрахункових правовідносин відкриваються в установах банку різні за правовим режимом рахунки. Відповідно до діючого законодавства юридичні особи всіх форм власності та видів діяльності, а також громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках в установах банків. Ст. 31 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, фізичні особи, у тому числі фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, відкривають поточні, інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Порядок відкриття рахунків регулюється спеціальною Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою 18.12.1998 р. постановою Правління Національного банку України.

Для відкриття поточного рахунка в установі банку підприємства подають такі документи:

  • заяву на відкриття рахунка встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером власника рахунка;
  • копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;
  • копію  зареєстрованого статуту  або  положення, засвідчену нотаріально чи реєструючим органом;
  • копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
  • копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально;
  • картку зі зразками підписів осіб, які розпоряджаються рахунками та мають право підпису розрахункових документів, і відбитком печатки встановленого зразка.

Право першого підпису належить керівнику підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, які уповноважені керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам. По рахунках юридичних осіб, у штаті яких відсутні особи, яким може бути надане право другого підпису, а також підприємців (без створення юридичної особи) в установу банку подається нотаріально засвідчена картка зі зразком підпису лише власника рахунка. Зазначена картка може прийматися банком без відбитка печатки.

Цей перелік документів для відкриття рахунка в установі банку є загальним. Для деяких видів підприємств законодавством передбачено подання додаткових документів {наприклад, для орендного підприємства — нотаріально засвідчену копію договору оренди, а колективні сільськогосподарські підприємства, товариства споживчої кооперації, політичні партії, громадські та релігійні організації подають протокол загальних зборів про створення або копію протоколу, засвідчену нотаріально).

При відкритті рахунка господарські товариства, договірні об'єднання, товарні біржі, друковані засоби масової інформації подають також нотаріально засвідчену копію установчого договору.

Деякі підприємства, організації звільнені від подання в банк їх статутів, зокрема, повні та командитні товариства, фермерські господарства, бюджетні установи та профспілкові організації. Рахунок відкривається з письмового дозволу керівника установи банку надписом на заяві про відкриття рахунка. Після відкриття рахунка банк не має права вимагати ні довіреності, ні інших документів, які підтверджували б повноваження осіб, підписи яких є в картці зі зразками.

Слід відзначити, що чинним законодавством передбачена відповідальність, яка застосовується до установ банків або юридичних осіб, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які увстановлений законом строк (3 робочих дні) не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, фінансових санкцій у вигляді стягнення від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою зберігання коштів і здійснення розрахунків банки відкривають підприємствам, організаціям і установам різних форм власності, залежно від характеру їх діяльності та джерел фінансування, різні рахунки: поточні, бюджетні, депозитні кодовані та ін.

Поточні рахункивідкриваються підприємствам всіх видів та форм власності, а також відокремленим підрозділам для зберігання коштів та здійснення всіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України.

Бюджетні рахункивідкриваються організаціям, їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Кредитні рахункивідкриваються на договірній основі юридичним і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право надавати кредити з дотриманням вимог чинного законодавства.

У практиці банківського обслуговування застосовуються і тимчасові рахунки,що відкриваються підприємствам, які споруджуються, будовам та господарським товариствам для зарахування частини коштів, що вносяться для формування статутного фонду. Щоб відкрити тимчасовий рахунок господарському товариству для зарахування внесків засновників з метою зберігання частини статутного фонду, в банк слід подати заяву про відкриття тимчасового рахунка, підписану одним із засновників, якому загальними зборами доручено оформлення документів для організації товариства, та копію установчого договору, засвідчену нотаріально. Після державної реєстрації такого господарського товариства та надання йому статусу юридичної особи відкривається постійний поточний рахунок, для відкриття якого в установи банків подаються наведені вище документи.

Кодовані рахунки-  це рахунки, що відкриваються у національній чи іноземній валюті фізичним особам (резидентам чи нерезидентам) не як суб'єктам підприємницької діяльності, а операції за такими рахунками здійснюються із застосуванням електронного підпису-коду (набору цифр чи літер), встановленого самим власником рахунка при його відкритті. Кодовані рахунки бувають поточні та депозитні.

Широкого розповсюдження в банківській практиці набули депозитні рахунки. Термін «депозит» в перекладі з латинської означає відкладення, зберігання. Депозитні рахунки відкриваються в банках фізичним і юридичним особам для зберігання коштів на підставі укладеного договору між власником рахунка і банком на визначений строк. Залучення внесків клієнтів здійснюється шляхом виплати депозитного відсотка.

Договірні відносини між кредитними установами, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного, носять назву кореспондентських відносин. В широкому смислі кореспондентські відносини є формою співробітництва між двома банками і походять від латинського слова «кореспондент» — бути згідним. Кореспондентські рахунки комерційних банків —- це рахунки для обліку розрахунків, що їх виконує одна кредитна установа за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного між ними кореспондентського договору. В Україні існують кореспондентські рахунки між комерційними банками, Національним банком України і комерційними банками, а деякі комерційні банки встановили кореспондентські відносини з іноземними банками.

Розвиток зовнішньоекономічних відносин між підприємствами й організаціями, забезпечення безперебійних розрахунково-платіжних операцій господарюючих суб'єктів зумовили необхідність утворення на підприємствах, в організаціях спеціального валютного фонду. Зазначені кошти зберігаються на банківських рахунках в іноземній валюті і використовуються для здійснення експортно-імпортних операцій підприємств, на потреби виробничого і соціального розвитку.

Відповідно до Законів України «Про підприємства в Україні», «Про зовнішньоекономічну діяльність» підприємства, організації, а також фізичні особи — підприємці для зберігання валютної виручки та проведення розрахунків мають право відкривати в комерційних банках банківські рахунки в іноземній валюті. Однак порядок здійснення валютних операцій з таких рахунків підприємств регулюється державою і становить частину її валютної політики. Останнім часом спостерігається послаблення валютної монополії держави на здійснення операцій з валютними цінностями, розширюються права підприємств на використання валютної виручки з валютних рахунків.

У разі переоформлення рахунка у зв'язку з реорганізацією підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) у банк подаються такі самі документи, як і при створенні підприємства. Якщо зміна найменування не викликана реорганізацією, в установу банку подається заява власника рахунка, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів, оформлені належним чином.

Правила Національного банку України також встановлюють порядок закриття рахунків в установах банку. Поточні рахунки закриваються в установах банку на таких підставах:

  • заяви власника рахунка;
  • рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;
  • відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом;
  • з інших підстав, передбачених чинним законодавством України або договором між установою банку та власником рахунка. Так, банк вправі розірвати договір на здійснення розрахункового обслуговування і порушити питання про закриття рахунка, якщо протягом встановленого строку з дня відкриття рахунка не здійснюються банківські операції. Операції з поточними рахунками в установах банків можуть бути тимчасово зупинені рішеннями державних податкових адміністрацій, судових, правоохоронних органів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

2.  Правове регулювання валютних операцій

Законодавство України не лише визначає сутність валютних операцій та їх види, а й встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. У ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначено, що резиденти і нерезеденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених-законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказу і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказу і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначає Національний банк України (НБУ). Суми у валюті України, що були вивезеш, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.

Уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів у разі платежів в іноземній валюті,  що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;  платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності.

Національний банк України зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України. НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидент там на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

1)  вивезення,   переказування  і  пересилання  за   межі України валютних цінностей, за винятком:

  • вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;
  • вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;
  • платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових праві за винятком оплати валютних цінностей;
  • платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
  • вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

2)вивезення, переказування і пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, коли йдеться про суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, які можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну;

3)надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

  1. використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;
  2. розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами України, за винятком:
  3. відкриття фізичними особами — резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;
  4. відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;
  5. відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами - дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;
  6. здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються НБУ. Відмова у видачі НБУ ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді.

Комерційні банки, фінансові та страхові компанії можуть одержувати від Національного банку України ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями лише тоді, коли мають незаплямовану репутацію і можуть надавати своїм клієнтам послуги і консультації на високому професійному рівні.

Національний банк України встановлює певний розмір мінімального власного капіталу банків, фінансових та страхових компаній, при якому вони можуть подавати заяву про одержання ліцензії. Крім того, комерційні банки, фінансові та страхові компанії для одержання ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями мають діяти на території України не менш як два роки без серйозних зауважень від органів банківського нагляду і державної податкової адміністрації і за цей час не порушувати чинного законодавства; забезпечити відповідність своїх установ технічним та кадровим вимогам, необхідним для здійснення валютних операцій; також повинні мати рекомендацію на отримання ліцензії від відповідного обласного управління Національного банку України.

За наявності вищезгаданих вимог комерційний банк, фінансова та страхова компанія разом із заявою подають до обласного управління Національного банку України такі документи: копію затвердженого статуту; структуру установи та підрозділів, які будуть здійснювати валютні операції з переліком технічних засобів, що використовуватимуться в них; довідки про керівників установи, які будуть здійснювати нагляд за валютними операціями, та безпосередніх виконавців валютних операцій (бухгалтерів, касирів, брокерів, економістів тощо) та копії документів, що підтверджують їх кваліфікацію; баланс установи на останню звітну дату та звіт про прибутки та збитки; річний звіт українською та англійською мовами.

Комерційні банки, крім цього, подають письмове підтвердження не менш ніж трьох іноземних банків (або одного першокласного іноземного банку, тобто банку, що входить до складу 500 найбільших банків світу) про згоду на встановлення кореспондентських відносин; письмову гарантію комерційного банку про те, що він не розпочне здійснення валютних операцій після отримання ліцензій аж до моменту відкриття кореспондентських рахунків у вищевказаних банках. Порушення цієї вимоги призводить до автоматичного анулювання ліцензії обласним управлінням Національного банку України. Фінансові та страхові компанії, брокерські фірми подають письмове підтвердження уповноваженого банку про згоду на відкриття банківського рахунка в іноземній валюті для цієї установи.

Комерційний банк, фінансова або страхова компанія із заявою, рекомендацією обласного управління Національного банку України та комплектом вищезгаданих документів звертаються до Департаменту валютного регулювання Національного банку України, який перевіряє та аналізує подані документи і готує матеріали на розгляд заступнику Голови Правління та затвердження на засіданні Правління Національного банку України. Термін розгляду документів на отримання банківської ліцензії не може перебільшувати один місяць з дня їх надходження в Національний банк України. У ліцензії наводиться перелік банківських операцій, які вправі виконувати комерційний банк. За видачу ліцензій на здійснення операцій в іноземній валюті встановлена плата у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Важливою валютною операцією є торгівля іноземною валютою. Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначається порядок організації торгівлі іноземною валютою та порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами, і нерезидентами — юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура між банківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються НБУ.

Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ:

  • від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;
  • мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - - резидентів, і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам — резидентам.

Резиденти і нерезиденти-  фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим; кредитне-фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом — іншим фізичним особам — резидентам.

Фізичні особи- резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одержали ліцензію НБУ, або за їхпосередництвом — в інших фізичних осіб —- резидентів і нерезидентів.

    У розрахунках між  резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через, уповноважені банки.

    Наймодавці - нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України - у готівковій або безготівковій формі.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного  обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також: у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з Кабінетом Міністрів України. НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню у НБУ, Порядок і терміни декларування встановлюються НБУ, НБУ гарантує таємницю інформації, зазначеної вище, відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (про банківську таємницю) та ст. 66 Закону України «Про Національний банк України». На сьогодні діє Порядок декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України, та здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами підприємницької діяльності України, затверджений спільним наказом Головної державної податкової інспекції України, НБУ, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України, Державного митного комітету України від 4 липня 1994 р.

Порядок, види, форми й терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються НБУ за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України.

3акон України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній-валюті» передбачає, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, вказані в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів від дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності, - з моменту підписання акта чи іншого документа, який свідчить про виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.. Перевищення вказаного строку потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочки поставки, в разі, коли така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу чи виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг), потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахунок даних сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами вказаних строків (5 робочих днів) тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочки в розмірі 0,3 відсотка від суми нестриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій в грошову одиницю України за валютним курсом на день виникнення заборгованості. У разі порушення резидентами цих строків, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, котра може виникнути у такій операції, щоквартально направляється в Державний бюджет України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Правилами НБУ також встановлено порядок використання готівкової іноземної валюти на території України, а саме; використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами -  резидентами і розміщення на території України, використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або застави, використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу у випадку здійснення торгівлі і надання послуг на транспортних засобах під час перебування їх за кордоном.

Використана література

  1. Завальна Ж.В.  Валютне право України: Навчальний посібник. -Суми: Університетська книга, 2005. -303 с.
  2. Орлюк О. П.  Банківська система України. Правові засади організації. -Юрінком Інтер, 2003. -239 с.
  3. Зубок М. І. Організаційно-правові основи безпеки банківської діяльності в Україні: Навч. посібник для студ.вузів. -К.: Істина, 2000. -84,  с.
  4. Карманов Є.   Банківське право України: Навчальний посібник для студ. вуз. -Харків: Консум, 2000. -463 с.
  5. Костюченко О.А. Банківське право: Навчальний посібник. -К.: А.С.К., 2001. -569 с.
загрузка...
Top