Аналіз банківської діяльності (шпаргалка)

44. Показники ліквідності балансу комерційного банку.

45. Показники, що описують ділову активність банківської установи.

46. Методика визначення розміру основного капіталу банку.

47. Методика визначення розміру додаткового капіталу банку.

48. Методика визначення розміру регулятивного капіталу банку.

49. Комплексна рейтингова оцінка комерційного банку за системою CAMEL.

50. Аналіз ліквідності банківського капіталу як складова системи CAMEL.

51. Аналіз якості банківських активів як складова системи CAMEL.

52. Аналіз надходжень (рентабельності) банку як складова системи CAMEL.

53. Аналіз банківської ліквідності як складова системи CAMEL.

54. Аналіз якості банківського менеджменту як складова системи Camel.

55. Основні види ризиків як предмету аналізу банківської діяльності.

56. Аналіз і оцінка кредитного ризику.

57. Аналіз і оцінка інноваційного ризику.

58. Аналіз і оцінка валютного ризику.

Список використаної літератури.


44. Показники ліквідності балансу комерційного банку

Баланс вважається ліквідним, якщо його стан дозволяє за рахунок швидкої реалізації коштів по активу покривати термінові зобов'язання по пасиву. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання його зобов'язань визначається рядом чинників, серед яких вирішальним є відповідність термінів розміщення коштів термінам залучення ресурсів. Інакше кажучи, який пасив по терміну, таким повинний бути й актив; тоді забезпечується рівновага в балансі між сумою і терміном вивільнення коштів по активу в грошовій формі і сумою і терміном майбутнього платежу по зобов'язаннях банку.

На ліквідність балансу банку впливає структура його активів: чим більше частка першокласних ліквідних коштів у загальній сумі активів, тим вище ліквідність банку. Активи банку по ступені їхньої ліквідності можна розділити на трьох групи: 1. Ліквідного кошти, що знаходяться в негайній готовності, або першокласного ліквідного засоби. У їхньому числі - каса, засобу на коррахунку, першокласні векселя і державні цінні папери. 2. Ліквідні засоби в розпорядженні банку, що можуть бути перетворені в кошти. Мова йде про кредити й інші платежі на користь банку з термінами виконання в найближчі 30 днів, умовно реалізованих цінних паперах, зареєстрованих на біржі (як і участь в інших підприємствах і банках), і інших цінностях (включаючи нематеріальні активи). 3. Неліквідні активи - це прострочені кредити і ненадійні борги, будинки і спорудження, що належать банку і відносяться до основних фондів .

У міжнародній банківській практиці самою ліквідною частиною активів вважається касова готівка, під яким розуміються не тільки гроші в касі, але і кошти, що знаходяться на поточному рахунку даного кредитного інституту в Центральному банку. Ліквідними статтями в країнах ринкової економіки вважають першокласні короткострокові комерційні векселя, що банк може переоформити у Центральному банку, цінні папери,, гарантовані державою. Менше ліквідними є банківські інвестиції в довгострокові цінні папери, тому що їхня реалізація за короткий термін не завжди можлива. Як малоліквідні активи розглядаються довгострокові позички і вкладення в нерухомість.

45. Показники, що описують ділову активність банківської установи

Активність банківських установ у більшості випадків викликана передусім прагненням нівелювати негативні наслідки відпливу вкладників. Зазвичай до кінця року закінчуються терміни депозитних договорів.

Ділова активність банку може бути визначена як за допомогою аналізу окремих показників, так і через оцінювання відповідних співвідношень між окремими статтями активів, пасивів та кількісним узгодженням змін в активах та пасивах. Показники ділової активності дають змогу інтерпретувати стан і використання банком економічного потенціалу, тобто наявних і прихованих можливостей, і вагомість взятих на себе ризиків господарювання.

Розглянемо основні показники, що характеризують ділову активність банку.

Коефіцієнт рівня дохідних активів:

Кда = Дохідні активи / Загальні активи.

Цей коефіцієнт показує частку активів банку, що приносять банку дохід в загальних активах. У зарубіжній практиці вимоги до значення цього коефіцієнта досить високі — більше 93 %. Для вітчизняних банків вимоги дещо нижчі, що безпосередньо пов’язано з недосконалою структурою активів. Зниження коефіцієнта рівня дохідних активів свідчить про незбалансованість кредитного портфеля банку та відсутність політики управління активами.

Коефіцієнт кредитної активності:

Ккр.а = Кредитні вкладення / Загальні активи.

Оптимальне значення питомої ваги кредитних вкладень у загальних активах — 65—75 %. Значення кредитної активності вище 75 % свідчить про агресивну ризиковану кредитну політику банку та недостатню диверсифікацію активів.

Коефіцієнт інвестиційної активності:

Кінв.а. = Інвестиції в цінні папери / Загальні активи.

Коефіцієнт інвестиційної активності перебуває в протилежній залежності від коефіцієнта кредитної активності. Чим більше його значення, тим менше значення коефіцієнта кредитної активності.

Коефіцієнт рівня кредитно-інвестиційного портфеля в загальних активах:

Ккр.інв.а = (Кредитні вкладення + Інвестиції в цінні папери) / Загальні активи.

Підвищення значення цього показника в динаміці є позитивною тенденцією й основою збільшення рентабельності банківських активів.

46. Методика визначення розміру основного капіталу банку

Капітал банку — це сукупність внесених власниками — учасниками капіталу — власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.

Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності капітал банків має значно меншу питому вагу у сукупному капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банківської установи, яка здійснює мобілізацію вільних коштів на грошовому ринку і надає їх у борг. Тому капітал банківської діяльності має інше призначення, ніж в інших сферах підприємницької діяльності.

Математичною формулою капіталу в обліку відповідно до міжнародних стандартів є: Капітал = Активи – Зобов’язання

Капітал банку відображається в 5-му класі Плану рахунків бухгалтерського обліку банків.

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає перепродажу, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер і його величина піддається змінам.

Основний капітал складається з таких елементів:

· фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

· дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

· емісійні різниці (емісійний дохід);

· резервні фонди, які створюються згідно із законами України;

· загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;

· прибуток минулих років;

· прибуток минулих років, що очікує затвердження.

47. Методика визначення розміру додаткового капіталу банку

Додатковий капітал складається з таких елементів:

· резерви під стандартну заборгованість інших банків;

· резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

· результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

· результат переоцінки основних засобів;

· прибуток поточного року;

· субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

Під час розрахунку суми капіталу сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу.

48. Методика визначення розміру регулятивного капіталу банку

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1 і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

акції та інші цінні папери, з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, випущені банком;

інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі не менше 10 % їх статутного капіталу та в дочірні установи;

кошти, що вкладені банком в інші банки на умовах субординованого боргу.

Сума регулятивного капіталу (капіталу «нетто») показує реальну суму капіталу, яку комерційний банк використовує в господарському обороті і яка визначає його фінансовий стан.

49. Комплексна рейтингова оцінка комерційного банку за системою CAMEL

Визначення рейтингу за системою CAMEL — це стандартизований метод оцінки банків, і їх ефективності. Його достовірність залежить від кваліфікації та об’єктивності економістів банку та інспекторів нагляду, які здійснюють аналіз і дають оцінку банків на регулярній основі.

У рейтинговій системі використовується п’ятибальна шкала. Оцінка «1» є найвищою оцінкою рейтингової системи і відображає найменший рівень зауважень, тоді як оцінка «5» є найнижчою, найкритичнішою і являє собою найвищий рівень зауважень.

Банки, які отримали комплексний рейтинг «4» або «5», мають серйозні проблеми й вимагають ретельного нагляду та спеціальних оздоровчих заходів. Якщо загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні та спеціальні дії нагляду, не виключаючи можливості примусової реорганізації та ліквідації.

Банки, які отримали рейтинг «3», мають недоліки, і якщо ці недоліки не будуть виправлені за певний період, вони можуть призвести до значних проблем, пов’язаних з платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації Національний банк України з метою приведення діяльності банків у відповідність до норм і вимог чинного законодавства та нормативних актів має вжити відповідних заходів впливу з наданням чітких вказівок керівництву банку щодо визначення та подолання існуючих проблем.

Банки, які мають зведений рейтинг «1» або «2», є надійними за всіма показниками. Банки вважаються стабільними, такими, що мають кваліфіковане керівництво та здатними протистояти більшості економічних спадів. Ступінь нагляду за такими банками потрібен мінімальний.

50. Аналіз ліквідності банківського капіталу як складова системи CAMEL

Під ліквідністю банку розуміють його здатність швидко перетворювати свої активи в грошові кошти з мінімальною втратою їх вартості з метою своєчасного виконання своїх зобов’язань.

Причиною надзвичайної важливості підтримання належної ліквідності комерційного банку є сама специфіка його діяльності: він оперує великою масою чужих грошей, які в будь-який момент можуть бути вилучені їх власниками.

Ліквідність банку визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел та напрямів використання коштів, зокрема таких, як видача кредитів та здійснення витрат.

Поняття «ліквідності» тісно пов’язане з поняттям «платоспроможності». Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності. Платоспроможність — це спроможність банку в належні терміни, а також повною мірою відповідати за своїми зобов’язаннями. Однак вона залежить не тільки від ліквідності балансу, а й від інших факторів.

Коли відсутня ліквідність, банк навряд чи може бути платоспроможним. Як показує практика, втрата банком ліквідності призводить до його неплатоспроможності, після чого, як наслідок, настає банкрутство.

Отже, в забезпеченні діяльності комерційного банку високого рівня стабільності, тривалості і надійності ліквідність первинна, платоспроможність — вторинна.

Досягнення належної ліквідності без зниження прибутковості є непростим завданням — у кожній фінансовій угоді виявляється суперечність між ліквідністю та прибутковістю. Цей конфлікт можна вважати центральною проблемою, яку розв’язує банк, розміщуючи кошти.

Отже, ліквідність банку ґрунтується на постійному підтриманні об’єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими — власним капіталом банку, залученими та розміщеними ним коштами через оперативне управління їх структурними елементами. Ураховуючи це в банківській теорії та практиці ліквідність розглядають як «запас» та як «потік», тобто в статиці та в динаміці. При цьому ліквідність як «запас» (статична ліквідність) включає в себе визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами в певний конкретний момент часу через зміну структури активів на користь їх високоліквідних статей за рахунок наявних невикористаних резервів. Отже, ліквідність як «запас» являє собою миттєву ліквідність банку на певний момент часу. Ця ліквідність вимірюється та оцінюється за допомогою коефіцієнтів — показників ліквідності балансу.

51. Аналіз якості банківських активів як складова системи CAMEL

Порівняльний аналіз якості активів доцільно проводити за допомогою коефіцієнтів. Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити в динаміці якість активів за такими критеріями, як дохідність, ризикованість, ліквідність, оборотність.

Дохідність активів може бути проаналізована за допомогою коефіцієнта дохідності:

Кдох = Дохідні активи / Активи всього

Цей коефіцієнт характеризує ділову активність банку з погляду ефективності розміщення ресурсів. У міжнародній практиці вважається, що цей коефіцієнт має бути вище 93 %. Збільшення частки недохідних активів більше як на 7 % може призвести банк до банкрутства. Ураховуючи специфіку розвитку українських банків середнє значення цього коефіцієнта коливається в межах 70 %.

За ступенем ризикованості якість банківських активів можна проаналізувати за допомогою коефіцієнта ризикованості активів:

К риз = Активи, зважені за ступенем ризику / Активи всього

Збільшення цього коефіцієнта свідчить про зростання ризикованості банківських активних операцій.

Аналіз якості активів з позиції ліквідності можна провести за допомогою коефіцієнта ліквідності активів. Проте цей коефіцієнт може бути розрахований за умови розроблення критеріїв ліквідності кожного виду активів банку. Нині у вітчизняній та зарубіжній практиці відсутні подібні розробки. За основу зважування активів за станом ліквідності можна взяти методику розрахунку загального коефіцієнта ліквідності (хоча під час оцінювання ліквідності окремих видів активів не вповні враховано ступінь ліквідності окремих з них):

К лікв. акт. = Активи, зважені за ступенем ліквідності / Активи всього

Один з головних напрямів банківського нагляду — визначення якості активів, що передбачає виявлення таких із них, які не можуть бути стягнені або реальна вартість яких нижча зазначеної в банківській звітності. Для цього здійснюється ряд заходів:

інспекторська перевірка на місці;

класифікація проблемних кредитів, що заснована на аналізі можливості їх повернення (робиться інспекторами, що мають достатню кваліфікацію для здійснення оцінки кредитів та інших видів кредитних інструментів);

установлення кількісного (об’єктивного) рейтингу загальної якості активів банку відповідно до системи CAMEL, оцінка достатності резервних відрахувань банку на покриття збитків за кредитами;

перевірка банківської установи на місці інспекторами, спеціально підготовленими для проведення кредитного аналізу (оцінки кредитів) з метою одержання оцінки діяльності банку.

52. Аналіз надходжень (рентабельності) банку як складова системи CAMEL

Компонентом системи рейтингу CAMEL є оцінка надходжень банку, тобто з’ясування, який прибуток одержує банк.

Банкам необхідно бути прибутковими для того, щоб збільшувати свій капітал. Незважаючи на те, що новий капітал банку може надходити із зовнішніх джерел, наприклад, у результаті випуску нових акцій або грошової ін’єкції з боку його власників, значна частина нового капіталу надходить за рахунок прибутків. Ці надходження банку являють собою цінність тільки тоді, коли вони не витрачаються, адже банк, який виплачує велику частину свого прибутку у вигляді дивідендів, не забезпечує збільшення свого капіталу.

Надходження, як і капітал, можна розрахувати кількісно за допомогою коефіцієнтів. Найбільш широко використовують показник рентабельності банку. Його розраховують як відношення суми прибутку після сплати податків до вартості активів, за якими він був отриманий.

Важливо також проаналізувати якість надходжень, тобто виявити, якими вони є: справжніми (використовуючи при цьому нормативи бухгалтерського обліку) чи періодичними (результатом великих окремих операцій).

53. Аналіз банківської ліквідності як складова системи CAMEL

Компонентом оцінки системи рейтингу CAMEL є оцінка ліквідності, що вказує на спроможність банку оперативно виконувати свої зобов’язання.

Важливо пам’ятати, що для належного управління ліквідністю банк повинен виконувати свої зобов’язання, не маючи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути конвертовані в наявні кошти, або повинні вміти оперативно залучати кошти на першу вимогу для того, щоб виконати свої зобов’язання.

Управління ліквідністю містить у собі управління обома сторонами балансу, тобто можливість швидко залучити ліквідні кошти за рахунок наявних ресурсів.

Ліквідність аналізують з метою з’ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов’язаннями в установлений термін і без втрат. Етапи аналізу ліквідності:

· перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності;

· експертна оцінка за приведеними критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Високий рівень ліквідності активів. Значення показників постійно підтримується на рівні, що перевищує установлені нормативи. Високий рівень залучених коштів у формі депозитів. Спроможність швидко залучати кошти за помірну плату. Коефіцієнт ліквідності вищий, ніж в інших банків.

Рейтинг 2 (задовільний). Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень залучених коштів у формі депозитів вищий за середній. Є можливість залучати кошти у разі нагальної потреби. Коефіцієнт ліквідності вищий за середній порівняно з іншими банками.

Рейтинг 3 (посередній). Достатній рівень ліквідних активів на даний момент. Як правило, виконуються нормативні вимоги щодо ліквідності активів. Допустимий рівень депозитів. Обмежено можливість швидкого залучення коштів. Показники ліквідності середні порівняно з іншими банками.

Рейтинг 4 (граничний). Недостатній рівень ліквідних коштів. В окремі періоди часу нормативи ліквідності не виконуються. Є залежність від залучених коштів або непостійних джерел фінансування. Явна нездатність швидко залучити кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Показники ліквідності постійно нижчі середніх порівняно з іншими банками.

Рейтинг 5 (незадовільний). Значний брак ліквідних активів. Постійно не витримуються нормативи їх ліквідності. Значна залежність від недепозитних коштів. Відсутня можливість залучати кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Низькі показники ліквідності порівняно з іншими банками.

Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або декількох одночасно) тягне за собою оцінку стану ліквідності банку до незадовільної категорії.

54. Аналіз якості банківського менеджменту як складова системи Camel

Експертна оцінка управління банком проводиться за такими критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Усі інші компоненти мають сильний або задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і нормативним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку, які цілком виконуються. Очевидна цілісність, компетентність і здатність управління банком.

Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільні. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи в основному адекватні й виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

Рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посередні або задовільні. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Необхідно поліпшити існуючі правила роботи банку або більш ретельно їх дотримуватись. Виникає певна стурбованість методами управління і сумніви в компетентності керівництва банку.

Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і встановлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не витримується. Очевидні факти незадовільного управління.

Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів системи є граничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні або не витримуються. Неякісне управління або некомпетентність керівного складу.

55. Основні види ризиків як предмету аналізу банківської діяльності

Підбанківським ризиком розуміють можливість зазнати втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин.

Ризик, присутній практично в будь-яких банківських операціях. Причинами його виникнення можуть бути:

1. Ризик обумовлений можливою, неплановою зміною умов діяльності, що визначають видатки банку на забезпечення власної діяльності.

2. Ризик, що обумовлений появою збитків, пов’язаних з:

·нераціональним розміщенням коштів;

·недостатньою обґрунтованістю та достовірністю прогнозу розвитку ринкової ситуації;

·появою непередбачених ситуацій, обумовлених політичними, економічними, соціальними та іншими чинниками;

·недобросовісної конкуренції великих банків або інших фінансово-кредитних установ.

3. Ризик, пов’язаний із втратами, які сприймаються як непередбачене зниження банківського прибутку залежно від таких чинників:

·несподівані несприятливі зміни умов банківської діяльності внаслідок введення нормативно-правових актів;

·недостатня обґрунтованість і достовірність відмови у видачі кредиту клієнтам, спроможним своєчасно його повернути;

·недостатня обґрунтованість і достовірність оцінки ділової і фінансової спроможності клієнта, його гарантій і, як наслідок, видача кредиту позичальнику, неспроможному його повернути;

·недостатньо якісна оцінка справжніх цілей позичальників, здатних на правопорушення і недобросовісну конкуренцію.

Банківські ризики залежно від сфери виникнення поділяються на зовнішні та внутрішні.

56. Аналіз і оцінка кредитного ризику

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, може бути промисловим (пов'язаний з імовірністю спаду виробництва або попиту на продукцію певної галузі); ризик, обумовлений невиконанням з певних причин договірних умов; ризик, пов'язаний з трансформацією видів ресурсів (найчастіше за строком), та ризик форс-мажорних обставин.

До методів, які знижують кредитний ризик, можна віднести:

• лімітування кредитів;

• диверсифікацію кредитних вкладень;

• вивчення та оцінювання кредитоспроможності позичальника;

• вимагання від клієнтів достатнього та якісного забезпечення щодо виданих кредитів;

• контроль та оперативність при стягненні боргу;

• страхування кредитних операцій;

• видачу кредитів на консорціумній основі;

• використання плаваючої процентної ставки;

• облік та врахування зовнішніх ризиків (ризик галузі, району країни)

• використання теорії зважених ризиків.

57. Аналіз і оцінка інноваційного ризику

Інноваційний ризик — можливість втрат, що виникають внаслідок вкладення підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть попиту на ринку.

Інноваційний ризик можливий в разі інвестування в наукові дослідження, у виробництво нових товарів, використання нових технологій, що призводить до підвищених витрат і ускладнює пошук споживача.

Кредитування інновацій являє собою зв'язану систему фінансових, інформаційних, технологічних й інших елементів. Подібна система, що представляє кожен проект, що кредитується, пов'язана, у свою чергу, з іншими проектами і програмами. Необхідно підкреслити, що будь-який проект, що кредитується, є невід'ємною органічною частиною системи в рамках проведеної банком стратегії та кредитної політики.

Для більш ґрунтовного підходу до формування стратегії банку щодо кредитування інноваційної діяльності пропонується ввести поняття стратегічна зона кредитування (СЗК). Під стратегічними зонами кредитування треба розуміти галузі, підгалузі, окремі види виробництв або науково-технічної діяльності, що мають хороші перспективи для фінансування і можуть розглядатися як окремі сегменти ринкового оточення, на яких банк в стратегічному аспекті передбачає здійснення операцій по кредитуванню з метою одержання стійкого прибутку в довгостроковому періоді.

Наступний рівень аналізу передбачає здійснення попереднього добору інноваційних проектів, що генеруються у СЗК. Для вирішення задачі попереднього добору проектів формулюються соціально-економічні, екологічні, фінансові, кон'юнктурні і технічні умови, яким повинна задовольняти інновація.

Реалізовуваність проекту оцінюється з позицій: науково-технічної, часової, ресурсної. Проекти, реалізовуваність яких не викликає в кредитора сумнівів, оцінюються на предмет ризикованості.

Ризик кредитування інноваційного проекту запропоновано розглядати як ймовірність утрат, що характеризується невизначеністю, пов'язаною з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і їхніх наслідків; при цьому виділяються випадки об'єктивних і суб'єктивних імовірностей.

58. Аналіз і оцінка валютного ризику

Валютний ризик — коливання курсів (валютних курсів) породжують ризик при експортно-імпортних операціях. В умовах знецінювання валют цей ризик стає значним для експортерів, особливо при довгострокових угодах, а також при продажі товарів у кредит.

Валютний ринок завжди характеризується своєю нестійкістю і непередбаченістю. Це пояснюється надзвичайно швидкою реакцією учасників валютного ринку на політичні й економічні зміни у світі, а також значною мірою може бути пов'язане зі спекуляціями.

Валютний ризик - це ризик втрат, обумовлений несприятливою зміною курсів іноземних валют у ході здійснення угод по їхній купівлі-продажу. Валютні операції підрозділяють на «касові» і «термінові». Ринок касових операцій потребує оплати на протязі двох робочих днів із дня виконання контракту, тому невиконання зобов'язань менш ймовірне. До таких угод відносять овернайт. До термінових угод належать: форвард, ф’ючерси, опціони.


Список використаної літератури

1. Герасимович А. Аналіз банківської діяльності: Підручник / Київський національний економічний ун-т / Анатолій Михалович Герасимович (ред.). — К. : КНЕУ, 2003. — 600с.

2. Парасій-Вергуненко І. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2003. — 347с.

3. Примостка Л. Аналіз банківської діяльності: теорія і практика: Дис... д-ра екон. наук: 08.06.04 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2002. — 481с.

4. Щибиволок З. Аналіз банківської діяльності: навч. посіб.. — 2-е вид., стер. — К. : Знання, 2007. — 311c.

загрузка...
Top